Сівєрянський літопис

Ось про нього словесно, а далі можна і побачити що там і як (натискайте, натискайте):

Я переглянув, і, знаєте, про що подумав...

Що славна історія журналу (чи літопису) виглядає традиційно. Академічно. А школа? Вчитель історії, юні історики? Вони якось не помітні, вам не здалось? Може, звісно, я неуважно дививсь, не помітив, але ж тут забагато бути не може. Власне я до чого. Може, сьогодні формати роботи журналу можна за допомоги Інтернету, дистанційної участі провідних вчених, зробити більш сучасними? Просунути, так би мовити, на новий рівень. Принагідно покажу дещо.

Ну а запросимо до такої неформальної розмови Редакційну колегію. Ось вона: 

• Павленко Сергій Олегович – шеф-редактор журналу, член Національної спілки журналістів. ФБ. 
• Дятлов Володимир Олександрович — головний редактор журналу, доктор історичних наук, професор, перший проектор, проректор з науково-педагогічної роботи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. ФБ. 
• Бойко Микола Корнійович — доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. ФБ. 
• Боровик Анатолій Миколайович  — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та методики викладання історії та суспільних дисциплін Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. ФБ. 
• Боряк Геннадій Володимирович  – доктор історичних наук, професор, заступник директора Інституту історії України НАН України. ФБ. 
• Коваленко Олександр Борисович  – кандидат історичних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. ФБ. 
• Луняк Євген Миколайович — доктор історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. ФБ. 
• Маврин Олександр Олександрович — кандидат історичних наук, заступник директора Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. ФБ. 
• Мицик Юрій Андрійович — доктор історичних наук, професор старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. ФБ. 
• Моця Олександр Петрович  – доктор історичних наук, професор, член-кор. НАН України, завідувач відділу давньоруської та середньовічної археології інституту археології НАН України. ФБ. 
• Острянко Андрій Миколайович  — кандидат історичних наук, професор, завідувач кафедри археології, етнології та краєзнавчо-туристичної роботи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. ФБ. 
• Половець Володимир Михайлович   — доктор історичних наук, професор, зав. кафедри українознавства, політології і соціології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. ФБ. 
• Папакін Георгій Володимирович — доктор історичних наук, професор директор Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. ФБ. 
• Самойленко Олександр Григорович — кандидат історичних наук, доцент, ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. ФБ. 
• Свистович Степан Михайлович — професор кафедри історії України Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. ФБ. 
• Чухліб Тарас Васильович  – доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва. ФБ. 
• Ячменіхін Костянтин Михайлович  – доктор історичних наук, професор, зав. кафедри всесвітньої історії Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. ФБ. 

З 17 членів 7 офейсбучених (41%). Ну от і окреслилось перше практичне завдання на згаданому раніше курсі оновлення. Що його можна вирішити як формально, так і неформально. Перший метод зрозумілий: рішення якогось органу про те, що... А другий простіше: кожен письменний бере одного неписьменного за лікоть і за п'ять чи, нехай, десять хвилин проблему знято. А який же прогрес, які нові можливості! Публічні наради, залучення широких верств вчителів і краєзнавців до сучасного наукового дискурсу, життя наукових установ, поширення журналу в широких верствах Інтернет-спільнот тощо.

То що, рушаємо? І відразу бачимо другу практичну задачу: сторінка, журналу потрібна власна ФБ-сторінка. Ну поки що можемо спілкуватись в згаданій вже Чернігівській освіті, але ж...

Протягом години 16 переглядів (наступного дня 18) і двоє нових друзів, завтра уточнимо результати першого запрошення. Зверніть увагу, як моментально працює комунікація. Порівняйте з підготовками наради в якихось поважних органах. Чи з реалізацією їхніх рішень... І згадайте, що більше половини редакції поза цими можливостями. Ну негайно треба залучати колег.

А поки ми радимось з науковцями, як краще побудувати обговорення, спитаємо ж і практиків: чи ота згадана сторінка для Журналу - це позитив чи негатив? Ну вона допоможе в реалізації завдань редакції чи буде заважати? Результати тут: 1, 2, 3, 4. 

27.5 в нас тут 26 переглядів, нарада поки що результату не принесла, по форумах голосування теж дуже мляве. Ну тоді звертаємо увагу на наш резерв: п'ятеро офейсбучених на перше запрошення не звернули уваги, то спробуємо сьогодні до них достукатись. Ну і по форумах місцевих, звісно, треба пошукати співрозмовників. І, здається, успішно. 

29.5 вже 53 перегляди, але ніхто нічого не каже. Більше того, от погляньте. Я називаю це "ланцюжок безсловесності". Редакція не хоче розмовляти - подає приклад школі. А як подумати, то це просто вияв радянщини: мовчи і не витикайся. Гаразд, пошукаємо зацікавлених краєзнавців по різних форумах. Стартуємо на 56 переглядах. І на 96 завершуємо, нема інтересу у публіки.