Історична перспектива мовного питання

Не скажу, що прослухав все, але поставив на майбутнє. Ну щоб було в колекції.

Хоч пан Палій виступає як історик, думаю, що він таки політик. І виразно націоналістичного напрямку, який його як історика ну просто знищує. Ну хіба історик може визначати чи порівнювати "мовний вік", немов мови в якийсь момент народжуються як люди чи, скажімо, держави. Мови існують "вічно" і змінюються весь цей час. В якийсь момент філолог, от, наприклад, Грінченко чи Даль, фіксують стан словникового запасу конкретної мови і це, звісно, подія, віха в житті мови, але ж не народження.

І потім, ну можна ж було для початку сказати про етноси і нації, їх місце в науковому дискурсі, історичному чи соціологічному, політологічному чи культурологічному... Гаразд, підсумуємо.

Колоквіум

Історія почалась так. І от продовження, погляньте, будь ласка:

 А тепер тут як продовження тої телепередачі в рідному закладі освіти. А от ще як більш широкий погляд на речі, але безсловесний, ви помітили? Дуже цікаво, я думаю, для вчителя історії. Молодого, як приклад того, як працює і, можна сказати, служить освіті суспільства вчитель досвідчений. Втім, тут хотілось би всі ці фрагменти чи пазли побачити як цілісну картину. Може, пану Ігорю треба подумати про щось на кшталт розгорнутої публікації? Чи портфоліо. За прикладом пані Марини. 

Стразбурська клятва

Ви, може, і не повірите, але я раніше про цю подію якось і не чув...

Тут мій шкільний вчитель історії (ми його звали Хамурапі), може, здивується. А може діло в тому, що воно забулось? Ну менше з тим. Вникаймо.

Вікі: 1, 2.

Дойче велле.

Брокгауз, Велика російська енциклопедія, Радянська енциклопедія, Одеський позитив.

Цікаво було порівняти? І що воно вам сказало?